Пам’ятаю цей день рік тому.

Ми почули ці страшні вибухи за містом. І це страшне слово ВІЙНА…
Ми були налякані і розгублені.
Але пройшов рік і сьогодні ми чітко усвідомлюємо всі події. За рік маленька дитина починає ходити і робити впевнено свої маленькі кроки. Ось так і ми за рік стали на ноги і чітко розуміємо в якому напрямку рухатись і куди іти. А ще ми впевнено знаємо що наша сім’я ( наше ЗСУ) зупинить ворога і вижене з нашої землі .
Вчора мене запитали : « ти не виїжджаєш з Києва?» ,я чітко відповіла —« ні я не виїжджаю , я залишаюсь тут, тому що тут моя домівка» . Я впевнена що нічого страшнішого що ми вже пережили бути не може.
ЗА ЦЮ ВПЕВНЕНІСТЬ Я ВДЯЧНА НАШИМ НЕЗЛАМНИМ ЗСУ. Я ВІРЮ В НИХ ВСІМ СЕРЦЕМ І В НАШУ ПЕРЕМОГУ.
ТРИМАЙМОСЬ УКРАЇНЦІ !!! МИ СИЛЬНІ, МИ ВІЛЬНІ, МИ НЕСКОРЕНІ .