Присвячується моєму дорогому татові – Гулаку Віталію Івановичу…

19 серпня – це особливий для мене день, день народження мого тата. Я майже ніколи не пишу у соц. мережах про своє особисте, але сьогодні захотілося це зробити. Сьогодні моєму татові виповнилося б 100 років. Тому прошу моїх односельців, тих друзів, хто його знав, згадати мого папу (так ми його називали). Не легкою була його доля: важкі після революційні двадцяті роки, голодні тридцяті, навчання у
педучилищі у час, коли репресували на 10 років його батька, початок педагогічної діяльності, війна, поранення. Після війни папа починає працювати у Перепиській школі на Чернігівщині. Цій школі він віддав понад 45 років свого життя. Папа надзвичайно любив свою роботу. Він викладав фізику, астрономію, музику, керував хором, ансамблем, вів різноманітні гуртки з моделювання тощо. Увесь час папа самовдосконалювався: закінчив заочно Київський педагогічний інститут, багато і натхненно читав, публікував свої навчально-методичні статті у журналах союзного рівня, був знаним фізиком на Чернігівщині, його часто запрошували приймати вступні іспити у виші Чернігова. Він був майстром на всі руки (до прикладу, у 1967 р.! сам склав телевізор, зробив дитяче піаніно і т. п.), мав чудовий музичний слух, грав майже на всіх музичних інструментах, на слу
х підбирав запросто будь-яку мелодію. А головне – папа був надзвичайною, чудовою ЛЮДИНОЮ. На жаль, і перша, і друга (моя мама) дружини пішли рано з життя. Папі довелося бути для нас, чотирьох дітей, і папою, і мамою…Його любові та уваги вистачало на всіх – дітей, онуків і правнуків. Тому щорічно 19 серпня ми намагалися приїхати додому – в чудове поліське село Перепис. Нас завжди у цей день було багато, бо окрім рідні приходили та приїздили папині учні. Було гамірно, але тепло й затишно. Ми сідали за довгий стіл на вулиці, папа брав у руки баян і ми співали…Останній раз це було у 2013 році. 31 січня 2014 року папи не стало. Він не дожив кілька тижнів до нападу росії на Україну, коли був окупований Крим, Донбас. Зараз у нас йде страшна війна, pocійські окупанти по-звірячому знищують українців і всю Україну… Папа такого б не пережив. Доля розкидала мене і моїх братів по різних країнах, але думками у цей день ми у Перепису і ти, мій любий папо, з нами!