Предыдущая публикация
Всім, хто зайшов на Територію Наших Думок, даруємо Посмішку свою!
Нехай буде Благословенний Шлях Ваш - в чарівний подих наших Слів і в луки наших Фантазій... Запрошуємо Вас - Заходьте без жодних проблем і розташовуйтесь, будьте - як вдома. У нас багато Любові - вистачить і на Вас! Ми з величезною Подякою приймемо будь-який Подарунок Ваш - будь -то написане Слово або просто - Посмішка у відповідь. Наша мета, достукатися до замерзлих сердець - Дзвоником Слова над вухом у них задзвеніти! Бажаємо, щоб ЦЕ - сталося - СЬОГОДНІ і ТУТ і в НАСТУПНІ ДНІ. Будемо щиро раді, якщо кожен, хто входить до нас, знайде для себе щось душевне, цікаве, нове, красиве, ніжне ....Тут - частинки нашої Душі, іскорки гарячих сердець ....
З ПОВАГОЮ ДО ВАС ...... Адміністрація групи...
...
.......
#головна
Следующая публикация
Комментарии 451
А сонце світить, ще не гріє
Лиш пригріває дні сумні.
А вітер тишком-нишком віє
І посміхається мені.
Пора зимової кончини.
Ще зовсім трішки і весна.
І сміх маленької дитини
Почується біля вікна.
Минеться кашель у бабусі.
І скине дідо свій кожух.
Весна - це коли сонце в русі.
Це коли з неба теплий дух.
А нині небо сонцесяйне.
Таке безмежне, голубе.
Таке тендітне і охайне.
Воно поволі сніг скубе.
І плаче лютий, гірко плаче.
Струмки течуть куди не глянь.
Горобчик по доріжці скаче
І п"є водичку з калабань.
Я спитав у лелеки? - Де найкращі поля? - Облітав я далеко, Краще наших нема!
Я спитав у синиці? - Де смачніша вода? - В Українських криницях,- Відповіла вона.
Хто найкраще співає?- Я спитав солов"я. - Та хіба ж ти не знаєш?!...Ещё
Я спитав у лелеки? - Де найкращі поля? - Облітав я далеко, Краще наших нема!
Я спитав у синиці? - Де смачніша вода? - В Українських криницях,- Відповіла вона.
Хто найкраще співає?- Я спитав солов"я. - Та хіба ж ти не знаєш?!- Україна моя!
18 СІЧНЯ - Водохресний Святвечір (другий святий вечір).
19 СІЧНЯ - Хрещення Господнє, свято, яке є одним з головних у християнстві.
Воно було і залишається одним з найулюбленіших в нашій країні.
Вже надходить Щедрий Вечір - святкова година.
Нехай в щасті проживає вся Ваша родина.
Нехай в щасті проживає і горя не знає,
Бог здоров"я і достаток щедро посилає.
Той, що в яслах народився, ввійде завтра в воду...
Хай принесе щастя й долю для всього народу!
ДАЙ БОЖЕ ДОБРИЙ ВЕЧІР!
Танцює свій осінній вальс.
Пожовкле листячко знімає,
І радує красою нас.
І ритмом власним надихає,
Снує собі поміж гіллям.
Кружляє з листячком, кружляє…
І додає він радість нам.
Сьогодні осінь гомінлива:
Десь вітер соло заспівав,
Заграв на флейті жартівливо,
Плоди з каштанів поскидав
І наробив багато шуму,
Бо в жовтім листі зашумів.
А то затих і впав в задуму,
Та повернутися зумів
І знову взявся до роботи.
Кружляє свій чарівний вальс.
І вже ні суму, ні скорботи…
Й запрошує до танцю нас.
◊ Листопадовий день, що заячий хвіст.
◊ Листопад і колесо, і полоз любить.
◊ Листопад — ворота землі.
◊ У листопаді зима з осінню бореться.
◊ У листападі голо в саді.
◊ У листопаді зима на заграді.
◊ Листопад зимі ворота одчиняє...Ещё
◊ Листопадовий день, що заячий хвіст.
◊ Листопад і колесо, і полоз любить.
◊ Листопад — ворота землі.
◊ У листопаді зима з осінню бореться.
◊ У листападі голо в саді.
◊ У листопаді зима на заграді.
◊ Листопад зимі ворота одчиняє.
◊ Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий.
◊ Листопад вересню онук, жовтню син, а грудню рідний брат.
дощ у сонця на заваді,
бо збираються в отари
волохаті мокрі хмари.
Ходять сутінки у свиті,
сірим мороком налиті,
та розкинули капкани
у траві густі тумани.
Для сумного листопаду
друзі склали серенаду.
Чітко ритми барабанив
срібний дощик для туманів.
Жовтий клен вітав з поклоном,
листя падало із дзвоном.
В подарунок падолисту
вітер хмари гнав зі свистом.
Крізь туман, дощів завісу
сонце вибралось з-за лісу.
Серенаду підхопило
і барвистою зробило.
Сірі сутінки заграли,
наче скрипки та цимбали.
Всі співали листопаду
кольорову серенаду.
автор Леся Вознюк
коротші дні і довші ночі...
не повернути час назад...
Дощами плачуть неба очі...
Ми йдемо тихо в листопад...
зникає Осінь десь під листям,
яскравим, жовтим, бо вже час...
Калина вбралася в намисто...
Ми йдемо тихо в листопад...
Туди, де вітер з буревієм,
Де голий і безлистий сад...
Сумує за яскравим літом.
Ми йдемо тихо в листопад...
Розлука завжди смутком віє...
Нехай же гріються серця,
В яких живе завжди надія...
Ми йдемо тихо в листопад...