Є біль, яку не можна загасити, Вона живе в души на глибині. А все від долі, та треба жити, Часи минають і минають дні. Біль від образи і обману, Рубцем широким зажила. А зрада важкого туману, На згадку в думи вам пришла. Затмить зір гіркими сльозами, Неначе сіль насипали на рани. Молюсь до Бога ширими словами, Відразу в серці легко стане. Пробачу я обмани і образи, Зніму з души я той тягар. Зірки на небі, неначе стрази, І захід сонця наче жар.
Якою міркою, наміряти терпіння? Шоб серце витримало біль. Змарніла радість, та натхнення, Печалі роз'їдає душу сіль. Молімось Богу! Широ і з душею, Добро даруйте тім, хто поруч йде. Зігрійте всіх молитвою своєю, Та радість в хожен дім війде.
Комментарии 4
Вона живе в души на глибині.
А все від долі, та треба жити,
Часи минають і минають дні.
Біль від образи і обману,
Рубцем широким зажила.
А зрада важкого туману,
На згадку в думи вам пришла.
Затмить зір гіркими сльозами,
Неначе сіль насипали на рани.
Молюсь до Бога ширими словами,
Відразу в серці легко стане.
Пробачу я обмани і образи,
Зніму з души я той тягар.
Зірки на небі, неначе стрази,
І захід сонця наче жар.
Шоб серце витримало біль.
Змарніла радість, та натхнення,
Печалі роз'їдає душу сіль.
Молімось Богу! Широ і з душею,
Добро даруйте тім, хто поруч йде.
Зігрійте всіх молитвою своєю,
Та радість в хожен дім війде.